12 запитань, які варто ставити дитині для покращення її мислення

Люблячим батькам важливо допомогти своїм дітям покращити їхнє мислення та ставлення до всього, що їх оточує. Обидва процеси визначають, як ваша дитина сприймає світ.

Один зі способів заохотити дитину розвивати позитивні мислення та поведінку – це чесно поговорити з нею й поставити їй суттєві запитання. Справа не в тому, щоб сказати їй, що робити; а в тім, щоб пояснити цінність жити позитивно й зробити все можливе в тому, що вона вже має. Таке спілкування допоможе вам покращити стосунки з вашою дитиною, навчившись краще розуміти її.

 

1. Які 5 слів найкраще тебе описують?

Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе і мають уявлення про те, що інші думають про них.

 

Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе, здорової самооцінки.

 

2. Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Деякі діти скажуть, що комп’ютерні/віртуальні ігри. Це нормально.

 

Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливими. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить, у майбутньому.

 

3. Чому ти можеш навчити інших?

 

Сенс питання в тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї та її інтересів. Життя стосується всіх нас і того, що ми можемо зробити, щоб допомогти одне одному.

 

Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил.

 

Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим.

 

 

Це формує відчуття впевненості в собі й заохочує до навчання.

4. Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго й поганого досвіду.

 

Дитині потрібно зрозуміти це в ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя.

 

Це питання допомагає зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму.

 

Ви також можете отримати від дитини інформацію, що їй болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

 

5. Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго й поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками, і вчилися з цього.

 

Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки в майбутньому.

 

6. Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?

Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє й спланувати його.

 

Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою.

 

Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

 

7. З усього, що ти зараз вчиш, як ти вважаєш, що тобі найбільше знадобиться в дорослому віці?

Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою.

 

Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз.

 

Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

 

8. За що ти найбільше вдячний?

Це питання заохочує дітей порахувати чудові життєві моменти і поглянути на світлий бік життя.

 

Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо й цінувати те, що є у житті, незважаючи на масштаби: родина, друзі, хороша школа і навіть їжа.

 

Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

 

9. Як ти вважаєш, як люди почуваються, коли…?

Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і вирішення конфліктів.

 

Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію.

 

Щоб розвинути співпереживання в дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають тощо.

 

10. Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?

Оточення має великий вплив на ваше мислення і поведінку.

 

Якщо поруч із вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься на краще.

 

Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як із друзів вашої дитини на неї впливає.

 

11. Як ти сьогодні можеш комусь допомогти?

У житті в цілому є багато болю у вигляді хвороб, бідності, ігнорування та емоційних страждань. Тому підтримувати одне одного – надважливо.

 

Регулярно ставте дитині це запитання, щоб розвинути в ній великодушність і доброту в щоденному житті.

 

12. Якби ти міг запровадити одне правило, якого мусили б дотримуватись усі в світі, яким би воно було? Чому?

 

Це запитання привертає увагу дітей до того, що ми живемо в світі, який має свої правила. Деякі з них ми зобов’язані дотримуватись. Правила не означають покарання за їхнє невиконання. Вони допомагають нам краще жити і взаємодіяти з іншими.  Ваша дитина краще прийме цей факт, якщо матиме власне персональне правило, у яке вона вірить. Це правило може бути ключем для виховування в дитини законослухняності.

Як підтримати свою дитину під час зовнішнього незалежного оцінювання?

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

 

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

- забути про минулі невдачі своєї дитини;

- допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

- пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою сумісних дій, прояву цікавості до досягнутих успіхів у підготовці до іспитів тощо.

 

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

- забезпечте Вашій дитині місце для роботи;

- контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов'язково необхідно робити перерви, змінювати види занять;

- ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними  із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів;

- зверніть увагу на харчування дитини; пам'ятайте, що такі продукти,  як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку;

- залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх  обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її;

- допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем;

- вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час;

- прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом; не  переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування; дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і  кінцевий вимір її можливостей;

- дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися; і пам'ятаєте, найголовніше понизити     напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять;

 

- вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.


  • Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.
  • Уникати односторонності в навчанні та вихованні.
  • Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
  • Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих),оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
  • Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».
  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
  • Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
  • Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.
  • Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
  • Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
  • Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
  • Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
  • Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
  • Виховуйте дитину в гармонії з природою.
  • Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
  • Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
  • Радійте успіхам ваших дітей.
  • Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
  • Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.
  • Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

    У випадку, коли ваша дитина перебуває у стані відчаю, слід поводитися так:

1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.

10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.


Дитяча агресивність

Якщо дитина демонструє агресивні реакції, це ще не означає, що вона робить негативний вчинок.

Виявляється, агресія – це форма поведінки, спрямованої на самозахист. Вона служить для адаптації до навколишнього середовища, задоволення бажань і досягнення мети. Тобто це те, що властиве нам від народження, те, що не можна знищити, можна тільки приглушити.

Агресія: за і проти (на думку Генріха Перенса)

            1. За.

Агресія – самозахисна поведінка, настійлива, не ворожа, спрямована на досягнення мети та тренування.

Дитина в цьому випадку поводиться агресивно, щоб самоствердитися, взяти гору в якій-небудь ситуації, а також удосконалити свій досвід. Така поведінка служить для захисту потреб, власності, прав та тісно пов’язана із задоволенням власних бажань, досягнення мети, так само як і здатністю до адаптації.

Дитина хоче щось зробити, але в неї виходить. Нормально, що в цій ситуації вона може розсердитися. Не треба в цей момент сварити дитину. Краще дати дитині можливість «посердитися». Наприклад, побити боксерську грушу або подушку, порвати газету. А потім навчити, що можна розсердитися і сказати собі: «Я все одно зроблю це!». Тоді обов’язково все вийде. І тоді не треба буде сердитися.

Цей тип агресії є важливим засобом розвитку пізнання й здатності покладатися на себе. Він спонукає до необхідної конкуренції, яка в своїй основі не є ворожою й деструктивною.

Безумовно, прояви цього типу агресії природні до здорового адаптування до середовища.

            2. Проти.

Агресія ворожа, тобто злостива, неприємна поведінка, що завдає болю оточенню.

Ненависть, лють, задерикуватість, бажання помститися також можуть бути формою самозахисту, однак породжують багато особистих проблем і змушують страждати оточення.

Ворожість можуть викликати і активізувати сильні неприємні переживання. Крім того, ворожа агресивність може бути викликана відвертим бажанням завдати комусь болю та отримати від цього особливе задоволення.

Нестерпні стрес і біль змінюють агресивність, яка нікому не шкодить, на протилежну, викликану бажанням усунути джерело болю або стресу. Тобто виникає тип агресії, який набуває рис внутрішнього бажання заподіяти шкоду або знищити щось у своєму оточенні, що стає джерелом надзвичайного невдоволення.

Оскільки агресивність неоднорідна – в різних ситуаціях потрібно діяти по-різному. В одних випадках потрібно підтримати дитину, а в інших – захистити від агресивності. Інакше кажучи важливо розуміти, чи дії дитини самозахисні чи ворожі і чи не переносить вона свою лють з винного на безвинного.

Наше завдання – навчитися розбиратися в психологічних особливостях дитячої поведінки та допомогти дітям адаптуватися до навколишнього світу:

            Підтримувати здорову наполегливість, старання для досягнення мети;

            Концентрувати енергію дитини, для того щоб отримати бажаний результат;

            Допомагати дитині звільнитися від непотрібної агресії до інших, до себе, до суспільства.

Пам’ятайте!

Мова йде не про те, щоб вибити ворожість палицею. Фізичні покарання, обмеження, утиски ніколи не допоможуть впоратися дитині зі своїми агресивними почуттями. Швидше навпаки, покарання сприяє підтриманню агресивної поведінки й накопиченню негативних почуттів.

Коли діти діють агресивно або роблять боляче одне одному, ми можемо припускати, що раніше вони самі страждали і їхнє емоційне «я» уражене. Уражання нашої самоповаги, почуття любові до себе є головним джерелом подібних вчинків. Дитина, яка демонструє ворожу поведінку, відчуває гнів, нехтування, незахищеність тривогу та образу. Вона або не здатна, або не може, або боїться висловити те що відчуває.

 

Дитина стає агресивною не водночас. Спочатку вона висловлює свої потреби в пом’якшеній формі. Але дорослі зазвичай не звертають на це уваги, доки не з’являться надто серйозні проблеми в поведінці.